Freelance projects › Дизайн книги Дизайн книги

Шукаю ілюстратора для створення кольорових ілюстрацій за описом (описи прикріплено) до книги Євгена Гуцала "Позичений чоловік" (потрібно 4-5 шт.). Це може бути від руки намальовано або створено в електронних носіях.

1) Хому Прищепу варто зобразити виходячи із його образу у романі, зокрема, виходячи від самоопису героя: « Я – Прищепа, така вже халепа» (с. 5). В уяві реципієнта створюється певний образ пристосуванця до будь-якого середовища: «Я, Хома Прищепа, за своєю вдачею не міг би прижитись у Гектарах чи Елеваторному, у Грижницях чи Газопровідному» (с. 10).

Щодо портретних характеристик, то тут художник може проявити власну винахідливість, адже Гуцало описує свого героя із іронією та сарказмом, уникаючи глибинних реалістичних портретних деталей: «Не скидаюсь ні на помідор, ні на огірок, ні на моркву, ні на конюха, ні на лавочника, ні на коваля…» (с. 8). Також Є. Гуцало звертається до фольклорних засобів, зокрема загадок: «Маленький, чепурненький, крізь землю пройшов, червону шапочку знайшов» (с.  8).

Яблунівку не можна оминути при оформленні палітурки, адже усі події відбуваються у цьому селі та, більше того, сам герой асоціює себе насамперед із цієї місциною, вказуючи: «Подеколи правда мені бачиться в тому, що Яблунівка стала знаменитою саме тому, що тут народився і живу я, Хома Прищепа» (с. 7).

І насамкінець корова має випасатися обабіч яблуні, під якою сидить головний герой. Її також варто зобразити із натяком на іронію, аби поєднати із загальною концепцією.

Для «заливки» простору, на якому безпосередньо не будуть розміщуватися герої , варто використати природній зелено-синій фон, тобто натяк на синє небо та зелену траву у садові.

2) «Трійка  «Яблунівських богатирів». На ній вмістити трьох чоловіків за стародавнім столом, а саме це: Максим Грень: «Потомствений яблунівський конюх, схожий на охлялого жеребця (голова продовгаста, як диня; лоб розплескано не впоперек, а вподовж; щоки обвисають двома опалками, повними вівса…» (с.  199). Петра Кандиби суголосний у змалюванні, оскільки письменник знову зображає крупним планом голову: «Потомствений яблунівський лавочник, схожий на зайця (голова скидається на пожовклий огірок; огірок цей згори засіяний сивим пушком волосся, і такий самий попелястий пушок в’ється на запалих щоках» (с. 200). Третій богатир (Максима Діхтяр), за портретним описом у тексті: «Майже знатний яблунівський механізатор, схожий тільки сам на себе (смолисте плетиво кучерів чорніє незаскородженою ріллею в полі; півмісяць білого лоба блідо світиться під тією ріллею» (с. 200).

3) «Мартоха, дружина Хоми Прищепи». Зважаючи на те, що вона полюбляла позичати  у людей, одну із ілюстрацій можна подати саме, які жінка позичає якийсь предмет побуту.  Можемо наголосити, що саме через пристрасть Мартохи до позичок автор досягає динамізму образу: «Немає, либонь, у Яблунівці такої хати, в якій би Мартоха та щось не позичила на своєму віку, і немає, звісно, такого дня, щоб вона перед кимось у боргу не була» (с. 14). Автор висміює риси дружини Хоми щось позичити: «Мала великий сприт до цього діла, і той сприт уночі не давав їй спати, спить – і вві сні бачить, як ото просить, бере та додому несе» (с. 14), тому на ілюстації  можна використати елементи сарказму, зокрема подати героїв через карикатуру.

4) «Одарка Дармоїха за столом».  Художник може скористатися детальним авторським описом Одарки, який, до слова, наявний не у кожного із  героїв роману: «Одарка Дармограїха сиділа за столом, як на картині намальована. Вбралась у все чисте й крамне, її вишивана блузка нагадувала квітник під хатою о літній порі, коли якої там тільки квітки не знайдеш, та всі в розповні, пишні, духмяні! Біла шия лебедина виростала посеред цього квітника, а голова Одарчина була схожа на велику багряну мальву» (с. 37). Бачимо, що художник самостійно повинен уявити жінку, голова котрої схожа на мальву, та із лебединою шиєю. Доцільно використати типові народні зображень красунь. Тож, зосередження на «лебединій шиї» повинно провокувати у художника роздуми про витонченість та жіночність, якою захоплюється Хома. Зображення героїні повинно супроводжуватися яскравою гамою кольорів. Посилюється вплив на читача образу Дармоїхи завдяки реалізованій нескінченності: «Очі її у віночках брів скидались на два живі чорнобривці-повняки, на яких блищить ранкова роса і на які ось-ось, здається, прилетить бджола» (с. 38).

5) «Одарка походжає по хаті». Ще однією ілюстрацією буде малюнок до епізоду, як жінка поралася удома : «Одарка Дармоїха павою походжала по хаті, гнулась станом тополиним, плечима поводила лебединими, усмішка розкошувала на її обличчі, як вареник у маслі… хитро примружені очі… слова її щебетали»(с. 60).